Витрати палива при виконанні різноманітних сільськогосподарських робіт.

Дата: 20.06.2023 21:35

Кількість переглядів: 319

Метод умовних еталонних гектарів

Еталонний гектар — це умовна одиниця, яка відповідає оранці 1 га ріллі за певних (еталонних) умов.

Еталонні умови:

• питомий опір ґрунту 0,50 кг/см²;
• глибина оранки 20-22 сантиметрів;
• агрофон — стерня зернових колосових на середніх суглинистих ґрунтах з вологістю 20 — 22%;
• ділянка з схилом до 1°, прямокутної конфігурації, довжиною 800 метрів, без каменястості і перешкод, висота над рівнем моря до 800 метрів.

Застосовуючи цей метод, сільгосппідприємство переводить всі виконані сільгосптехнікою роботи до розміру еталонних гектарів. Для переведення застосовують коефіцієнти, наведені у методичних збірниках для різних видів робіт і конкретної сільгосптехніки. Тобто, перемноживши коефіцієнт на фактичні гектари, отримують кількість виконаних робіт в еталонних гектарах.

У методичних збірниках наводять зокрема норми витрат пального на умовні еталонні гектари.
Недоліком цієї методики є відсутність норм для сучасних видів сільгосптехніки.

Приклад 1.

Трактор МТЗ-80 і сівалка СЗ-3.6 протягом 3 робочих днів, при 7-годинному робочому дні використовувалися сільгосппідприємством для робіт з посіву кукурудзи на земельних ділянках площею 50 га.

Фактично використано дизпального — 305 літрів.

За даними методичної літератури для трактора МТЗ-80, який працює зі сівалкою СЗ-3.6, встановлені такі нормативні показники:

• норма виробітку при 7-годинному робочому дні — 16,9 га.;
• коефіцієнт перерахунку фізичних тракторів в еталонні (виробітка умовних еталонних гектарів за 1 годину) — 0,7 ум. ет. га.;
• норма витрат дизпалива на 1 ум. ет. га — 20,8 л.

Згідно з наведеними даними визначаємо норму витрат дизпалива:

• нормативний виробіток — 2,96 робочих дні (50 : 16,9);
• еталонний змінний виробіток — 14,7 умовних еталонних гектарів (3 робочі дні х 0,7 х 7 робочих годин протягом робочого дня);
• виконано нормозмін — 1,01 (3 робочих дні : 2,96);
• виконано умовних еталонних гектарів — 14,85 ум. ет. га. (14,7 х 1,01);
• витрати дизпалива за нормою — 309 л. (14,85 х 20,8).

Фактичні витрати пального не перевищують нормативних витрат. Тому підприємство списує на витрати (собівартість виконаних сільгоспробіт) фактичну кількість і вартість пального.

Розрахунок норми за посібниками НДІ «Украгропромпродуктивність»

НДІ «Украгропромпродуктивність» — Український науково-дослідний інститут продуктивності АПК.

Цей НДІ розробив Методичні положення та норми продуктивності і витрат палива на різні види сільгопробіт (див. тут):

• на обробіток грунту;
• на внесення добрив, захист сільгоспкультур;
• на сівбу, садіння та догляд за посівами;
• на збирання сільгоспкультур;
• на зрошення сільгоспкультур;
• навантажно-розвантажувальні роботи;
• тракторно-транспортні роботи;
• на механізовані та ручні роботи в хмелярстві;
• для будівельної техніки та засобів малої механізації які використовуються на підприємствах і організаціях АПК тощо.

Зазначені методичні матеріали сільгосппідприємство може придбати в цьому НДІ і на їх основі розробити власні норми.

Приклад 2.

Трактор МТЗ-80 з плугом ПЛН-3,35/18-20 протягом 3 робочих днів виконував роботи з оранки земельної ділянки площею 10 га, фактично використавши 195 літрів дизпалива.

Згідно з нормами збірника НДІ «Украгропромпродуктивність» «Методичні положення та норми продуктивності і витрат палива на обробіток ґрунту», які відповідно до наказу керівника підприємства використовує підприємство з метою розрахунку норм витрат пального сільгосптехнікою, для трактора МТЗ-80 з плугом ПЛН-3,35/18-20 при виконанні робіт з оранки:

• норма виробітку – 3.2 га/зміну (7 робочих годин);
• витрати пального – 19,6 л/га.

Отже, нормативні витрати пального — 196 літрів (19,6 х 10).

Оскільки фактичні витрати пального не перевищують нормативних, на собівартість виконаних робіт списують фактично використане пальне — 195 літрів.

Списання пального за показниками системи GPS/GPRS

Останніми роками з’явилася можливість застосування подібної системи, особливості функціонування якої наступні.

На кожну одиницю сільгосптехніки встановлюють GPS-трекер, який слідкує за рухом і місцеперебуванням техніки. Поряд з цим на паливний бак монтують датчик пального, який вимірює рівень пального. Інформація з трекера і датчика пального передається до комп’ютерної програми, встановленої на комп’ютер підприємства. Інформація обробляється цією програмою, видаючи різноманітні звіти з кількості використаного пального, розміру виконаних робіт тощо.

Якщо вище ми розглядали методи з розрахунку нормативних витрат, порівнюючи їх з фактичними, то зазначена система дозволяє навіть обходитися без нормування. Адже вона показує фактичні витрати пального в режимі реального часу. Аналізуючи інформацію системи, є можливість виявляти факти крадіжок пального, несправностей двигуна, паливної системи.

Хоча традиційно для нашої країни підприємства можуть поряд з використанням системи GPS/GPRS розраховувати нормативні витрати, за одним з наведених вище методів. А потім порівнювати нормативні і фактичні дані. Якщо фактичні дані не перевищують нормативних, списувати на собівартість робіт фактичні дані. Якщо перевищують, потрібно встановлювати причину відхилень і приймати рішення залежно від виявленої причини.

Облік використання пального, отриманого за паливними картками

Дивимося Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену спільним Наказом Міненерго, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (Інструкція № 281).

Відповідно до п. 3 Інструкції № 281 платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

Відповідно до пп. 10.3.4.1 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 137, та інших нормативно-правових актів.

Щоправда, Положення № 137 на сьогодні скасоване і замість нього діє Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705.

Але в п. 3 Положення № 705 зазначено, що його вимоги не поширюються на суб’єктів господарювання, що здійснюють випуск в тому числі паливних карток та інших засобів, які не належать до платіжних і призначені для фіксування в електронному вигляді заборгованості емітента перед користувачем цих засобів за попередньо оплаченими товарами (послугами), та на операції, що здійснюються з їх використанням.

Паливна картка — це не платіжна картка. Порядок її використання нормативними документами не визначений, а тому встановлюється договором між АЗС і підприємством.

Фактично схема з використанням паливних карток діє так:

Підприємство здійснює передоплату за пальне. Окрім того, підприємство придбаває у АЗС окремо картки. В бухгалтерському обліку картки обліковуються як малоцінні необоротні матеріальні активи на субрахунку 112, якщо строк їх використання більше року, або як малоцінні та швидкозношувані предмети на рахунку 22, якщо строк використання менше року.

Причому картки бувають двох видів — «грошова» та «літрова».

За «грошовою» на картках обліковується сума передоплати і пальне відпускається за цінами, що діють в момент відпуску пального.

За «літровою» на картках обліковується кількість пального, за цінами на момент передоплати.

Поряд з цим договором між АЗС і підприємством визначається момент переходу права власності на пальне від АЗС до підприємства. Такий момент можуть встановити моментом передачі «літрових» карток від АЗС підприємству покупцеві, на всю суму передоплати. Або момент фактичного отримання пального під час заправки на АЗС за «грошовою» карткою, на суму фактично отриманого пального. На дату переходу права власності пальне оприбутковується на балансі підприємства: Дт 203 Кт 631.

Отримані від АЗС картки видаються підприємством механізаторам, водіям. З цією метою підприємство може вести журнал обліку карток, в якому зазначати дату видачі, ПІБ особи, яка отримала картку, номер картки, наявність коштів чи пального на картці, дату повернення, кількість пального чи коштів на картці на дату повернення, підпис одержувача, підпис особи, яка видає картки.

Варто сказати, що в будь-якому разі, в момент отримання водіями, механізаторами пального на АЗС, операцію проводять через РРО і АЗС має видати водіям чек РРО. За отриманим пальним водій, механізатор повинен відзвітувати перед підприємством, подавши до бухгалтерії авансовий звіт з прикладеним чеком РРО.

Кількість заправленого пального водії, механізатори відображають в документі, яким оформляють роботу сільгосптехніки чи автомобілів. Що це за документи?

Вітчизняними нормативними документами форми первинного документа для обліку роботи сільгосптехніки не встановлено. Тому кожне підприємство розробляє такі форми самостійно. За зразок можна взяти форми, затверджені наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 24.11.72 р. № 269-2:

• Обліковий лист тракториста-машиніста (сільгоспоблік, форма № 67 чи 67-Б) — для оформлення роботи сільгосптехніки, яка виконує сільгоспроботи (посів, посадка, внесення добрив тощо);
• Подорожній лист трактора (сільгоспоблік, форма № 68) — для оформлення роботи сільгосптехніки, яка виконує транспортні роботи.

В зазначених документах зазначається також і кількість використаного пального. На підставі цих документів використане пальне списується на витрати.

Приклад 3.

Підприємство уклало з АЗС договір на придбання дизпалива, за яким здійснило передоплату 120 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 000 грн. Право власності на пальне переходить до підприємства в момент заправки сільгосптехніки на АЗС.

Окрім того, окремо придбані паливні картки за 120 грн., в т.ч. ПДВ 20 грн. Строк служби карток менше року. Картки видано у підзвіт механізаторам.

Протягом звітного місяця здійснено заправку за картками на суму 30 000 грн, про що механізаторами подано до бухгалтерії авансові звіти з прикладеними чеками РРО.

На підставі документів, якими оформляється робота сільгосптехніки, списана кількість використаного пального на суму 25 000 грн. Вся сільгосптехніка виконувала роботи, пов’язані з вирощуванням сільгосппродукції.

Бухгалтерський облік сільгосппідприємства за даними прикладу дивимося в таблиці.

Таблиця. Бухгалтерський облік придбання пального за паливними картками і подальшого списання такого пального

« повернутися