Імпресіонізм новели «Момент». Образ пани Мусі – утілення ідеї вічної жіночності, краси

Панна очима юнака

Мій коментар

«Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом'яним бриликом на колінах, із здивовано направленими на мене очима».

«Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю»

Зразок Панна викликає у мене, як і в головного героя, симпатію. На мою думку, це смілива жінка, яка зважилася на такий небезпечний крок, як нелегальний перехід кордону, але залишилася привабливою, чарівною, охайною, бажаною і загадковою жінкою

— Ні! Ми так схожі на старців, — засміялася вона. — Так не можна. Сядьте інакше.

Не так… Сховайте ноги в пшеницю.

— Це жито, — для чогось поправив я.

— Все одно… Ну. Так…

Зразок У цьому епізоді показано різне ставлення до навколишнього світу, до небезпеки Мусі і хлопця.

У Панни воно зневажливо-байдуже.

У юнака, навпаки, — шанобливе. Він своїм зауваженням ніби показує, що збагнув таку істину: у життя дрібниць немає

— О, тільки не стражникам в руки! — раптом зірвалась панна з місця й прудко, твердо заходила по повітці. — У вас револьвер є? — вмить зупинилась вона передо мною. Великі, чисті очі її змінилися, стали якісь злі, сталеві,

темні. Дитяча нижня губа тісно стислася з другою, і, здавалось, вона держала голку в цих губах. Вся вона стала якась туга, тверда. Я вийняв револьвер і дав їй.

— А стріляти ви вмієте? — хмуро й тихо спитав я.

— Убити себе зумію, — муркнула вона злісно й, розстібнувши кофточку, засунула на груди револьвера

Панна раптом озирнула себе й засміялася.

Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі

— А ім'я — пошлість. Правда? — підняла вона якось мило брови й засміялась

— Треба обережно йти тепер… — одповів я.

— А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже… — здивовано посміхнулась вона

— Як мене вб'ють, …напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого

— Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут… — Вона показала на серце