МЕТОДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ "СКЛАДОВІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. САМООСВІТА."
Професійна компетентність - це характеристика особистості, яка свідчить про рівень її фахової підготовленості та здатності виконувати визначені посадові функції.
Складові професійної компетентності:
- професійні знання;
- професійні вміння;
- професійна позиція.
Професійні знання – об’єктивно необхідна сума знань стосовно обраної педагогом діяльності. Це основа професійної культури, професійні знання сприяють створенню певних технологій, досягнення найвищих показників в роботи.
Професійні вміння – це певні дії, навички, які використовує вчитель у ході реалізації професійних обов’язків. Вони є основним елементом створення особистісної технології, своєрідного „почерку” діяльності педагога.
Професійна позиція – цілісне психічне утворення, яке складається з установки, орієнтації, системи особистих відносин і оцінок власного досвіду, досвіду людей, що оточують особистість, а також власні прагнення, які реалізуються або не реалізуються у професійні сфері.
Професійна компетентність є вирішальним компонентом кожного виду діяльності та праці. Саме вона забезпечує досягнення намічених особистістю результатів, найвищої професійної майстерності.
Ключові компоненти професійної компетентності педагогічних працівників ЗП(ПТ)О
1.Продуктивна компетентність – здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них; готовність та потреба у творчості;
2.Автономізаційна – здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатися протягом усього життя;
3.Інформаційна – володіння інформаційними технологіями, вміння добувати, опрацьовувати й використовувати різні види інформації з різноманітних джерел;
4.Предметна – знання,уміння та навички в області конкретного предмета, спеціальності, професії;
5.Особистісні якості педагогічного працівника - терпимість, доброзичливість, чуйність, урівноваженість, рефлексія, людяність тощо;
6.Комунікативна – вміння вступати в комунікацію, бути зрозумілим; спілкування без обмежень усно, писемно, рідною й іноземними мовами ;
7.Моральна - готовність, спроможність та потреба жити за традиційними моральними нормами ;
8.Психологічна –здатність використання психологічних ЗУН в організації взаємодії в освітній діяльності ;
9.Соціальна – вміння жити й працювати з оточуючими; вміння безконфліктно співіснувати ;
10.Математична – вміння працювати з числовою інформацією, володіння математичними вміннями;
11.Полікультурна – оволодіння досягненнями культури; розуміння інших людей, їх індивідуальності і відмінностей за національними, культурними, релігійними й іншими ознаками .
Основним напрямком удосконалення рівня професійної компетентності педагогічного працівника є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.
Нові освітні технології сприяють поступовому зміщенню співвідношення «освіта – самоосвіта» до домінування самоосвіти. Швидкий розвиток сучасної науки, постійне нарощування інформації, підвищення вимог до будь-якого професіонала щодо його професійної компетентності потребують від кожної особистості прагнення й уміння систематично та наполегливо займатися самоосвітою.
Педагогічні працівники повинні бути здатні до безупинного самовдосконалення, орієнтованого на відповідність динаміці дійсності. «Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним» - сказав Сенека. Ці слова дуже вдало розкривають зміст самоосвіти педагогів, яка є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності та складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи.
Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. «Творчість – це виживання», - вказує К.Роджерс. Таким чином, творчо працюючи, педагог сам створює свій особливий імідж.
