A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Великоновосілківський професійний ліцей

Урок No 39. Тема: Надання першої допомоги при теплових і сонячних ударах, опіках, отруєннях газами, замерзанні, обмороженні.

Дата: 07.04.2020 10:34
Кількість переглядів: 440

         

Надання першої допомоги при теплових і сонячних ударах, замерзанні, обмороженні, отруєнні.

Отруєння

Отруєння чадним газом може відбутися внаслідок недотримання техніки безпеки вприміщеннях, в яких обслуговуються, ремонтуються або зберігаються транспортні засоби.

Симптоми:

  • головний біль,
  • тяжкість в голові,
  • нудота,
  • запаморочення,
  • шум у вухах,
  • серцебиття. Пізніше з'являються м'язова слабість, багаторазове блювання.

Якщо потерпілому не подати допомогу слабість зростає, виникає сонливість, затемнення свідомості, задишка,дихання стає поверхневим, виникаютьсудоми, наступає смерть від паралічу дихального центру.

Подання першої допомоги при отруенні чадним газом. Негайно вивести потерпілого з даного приміщення. При слабкому диханні або його припиненні провести штучне дихання. Розтерти тіло потерпілого, прикласти грілку до ніг, піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Хворі з важким отруєнням підлягають госпіталізації.

При отруєнні бензином спостерігається загальна млявість, нудота, блювання, порушення дихання, а при важкому отруєнні спостерігається втрата свідомості.

Подання першої допомоги при отруєнні бензином. Вивести потерпілого на свіже повітря, при необхідності провести штучне дихання, зігріти його. При влученні бензину через рот в організм додатково промити шлунок потерпілого водою з додаванням вазелінового масла. Дати випити проносне, чорну каву або гаряче молоко.

При отруєнні антифризом спостерігається почуття легкого сп'яніння при гарному самопочутті. Але ця речовина швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті і викликає гостру ниркову, печіночну або серцево - судинну недостатність. Через 5-8 годин у потерпілого з'являється біль у животі, сильна спрага, блювання, пронос, головний біль. Шкіра стає сухою, зростає збудження, розширюються зіниці, з'являється задишка, підвищується температура.

При важких отруєннях з'являються судоми, потерпілий непритомніє.

Подання першої допомоги. Промити шлунок потерпілому, дати йому сольове проносне,серцеві засоби, терміново госпіталізувати.

При харчовому отруєнні спостерігається:

  • загальне нездужання,
  • нудота,
  • блювання,
  • болі вживоті,
  • частий пульс,
  • блідість шкіри,
  • підвищення температури,
  • частий рідкий стул.

Подання першої допомоги. Дати потерпілому випити 1,5 - 2 літри теплої води з додаванням марганцівки або харчової соди, викликати блювання, заклавши два пальці в рот. Процедуру повторюють доти, доки не з'являться чисті промивні води. Якщо є можливість дайте потерпілому випити міцний солодкий чай.

 

Обмороження

Обморо?ження або відморо?ження (лат. Congelatio) — ушкодження тканин організму під дією холоду. Нерідко супроводжується загальним переохолодженням організму і особливо часто вражає такі частини тіла як вушні раковини, ніс, недостатньо захищені кінцівки, в першу чергу пальці рук і ніг.

Якщо людина тривалий час перебуває на холоді, в неї може виникнути переохолодження всього організму, або загальне замерзання. Як правило, таке трапляється, якщо людина заблукала, скажімо, в лісі, вибилася з сил чи виснажена хворобою. Найчастіше замерзають люди у стані алкогольного сп'яніння. Ще серед чинників, що сприяють ураженню холодом, виділяють:

  • ускладнений кровообіг в тканинах, що піддаються дії холоду (тісний одяг і взуття, вимушена гіподинамія);
  • знижена стійкість тканин до дії холоду (травми кінцівок, раніше перенесені термічні ураження, захворювання з порушенням кровообігу і іннервації);
  • понижена загальна резистентність організму (поранення, що супроводжуються крововтратою і шоком; втома; виснаження; авітаміноз; перенесені інфекційні захворювання; захворювання, що супроводжуються порушенням загального обміну; дія іонізуючої радіації; гострі і хронічні інтоксикації та ін.).

У розвитку загального переохолодження виділяють кілька фаз:

  • людина відчуває втому, скутість, сонливість, байдужість до всього;
  • за подальшого зниження температури тіла спостерігається запаморочення;
  • зупинка кровообігу, серцевої діяльності.

Потерпілого насамперед слід перенести в тепле приміщення і приступити до поступового зігрівання. Краще зігрівати у ванні з водою кімнатної температури. Проводячи обережний масаж усіх частин тіла, температуру води поступово доводять до 36 °С. Коли шкіра порожевіє, починають проводити реанімаційні заходи (штучне дихання і непрямий масаж серця). Як тільки з'явиться самостійне дихання і потерпілий опритомніє, його переносять у ліжко, тепло вкривають, дають гарячий солодкий чай, каву, молоко, можна тепле вино.

Якщо переохолодження організму незначне, непогані результати дає зігрівання потерпілого власним тілом того, хто подає допомогу. Так доцільно робити, коли немає можливості зігріти потерпілого іншими засобами.

Після зігрівання слід визначити, чи не відбулося обмороження кінцівок та інших частин тіла. Якщо такі ознаки є, треба вжити заходів щодо обробки обморожених місць.

Обмороження — це ушкодження тканин у результаті дії низьких температур. Може виникнути навіть за температури, вищої від О °С. Мокре та тісне взуття; тривале перебування у нерухомому стані на вітрі, в снігу, під холодним дощем; хвороби, втрата певної кількості крові, алкогольне отруєння, тощо можуть стати причиною обмороження. Найуразливіші для обморожень частини тіла з найслабшим кровотоком: ніс, вуха, кінцівки.

Симптоми обмороження розвиваються під час перебування на холоді. По-перше, виникає відчуття холоду. Потім людина відчуває поколювання, її шкіра набуває блідого відтінку, втрачає чутливість. Пізніше німіє і набуває синюшного відтінку. Втрата чутливості робить непомітною подальшу дію низької температури і часто є причиною тяжких незворотних змін у тканинах. Справжню глибину обмороження можна встановити тільки після припинення дії холоду, інколи через кілька днів (на ураженій ділянці з'являється набряк, запалення чи змертвіння тканин).

За тяжкістю та глибиною розрізняють чотири ступені обмороження.

І ступінь (легкий). Характеризується ураженням шкіри, що супроводжується запаленням, набряком, болем. Такий стан триває кілька днів, потім поступово проходить. Уражена ділянка надовго залишається дуже чутливою до холоду.

ІІ ступінь (середньої тяжкості). Проявляється некрозом поверхневих шарів шкіри. Після відігрівання уражене місце синіє. В зоні обмороження утворюються пухирці, наповнені прозорою чи білуватою рідиною. З'являється сильний біль. Серед загальних симптомів спостерігаються підвищення температури тіла, погані сон та апетит.

ІІІ ступінь (тяжкий). Відбувається поступовий некроз тканин на значну глибину. В перші дні спостерігається поява пухирців, заповнених темною рідиною. Через кілька днів з'являються ділянки вологої мертвої тканини. Хворі відчувають нестерпний біль. Захворювання супроводжується виділенням поту та ознобами, апатією.

IV ступінь (вкрай тяжкий). Характеризується змертвінням тканин до кістки. Ця частина тіла залишається холодною та абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирцями, заповненими чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділянка швидко чорніє і висихає. Відбувається муміфікація тканин. Процес загоєння такої рани надзвичайно тривалий (1,5—2 місяці).

При підозрі на обмороження хворого треба звільнити від мокрого одягу і помістити, якщо це можливо, в теплий, сухий, ізолюючий матеріал, як, наприклад, спальний мішок. Для зменшення втрати тепла важливіше покласти що-небудь під пацієнта, ніж укрити його згори. Якщо дозволяють умови, треба забезпечити венозний доступ для внутрішньовенного введення підігрітих розчинів. Для дихання подається тепле і зволожене повітря або кисень.

Перша медична допомога у разі обморожування полягає у якомога швидшому зігріванні ушкодженої частини тіла і відновленні кровообігу. Найбільш ефективно це можна зробити за допомогою теплих ванн. Упродовж 20—30 хв температуру води підвищують з 20 до 40 °С. Після ванни, якщо в тканинах не спостерігаються зміни, обморожені ділянки протирають спиртом, горілкою або одеколоном і розтирають ватним тампоном чи сухими руками до почервоніння шкіри. Якщо ж пошкодження тканин все ж таки відбулося, уражені частини тіла протирають спиртом і накладають стерильну пов'язку.

Не рекомендується розтирати обморожені ділянки снігом — це може призвести до погіршення стану потерпілого.

Під час перебування на холоді треба закривати, де це можливо, всі відкриті ділянки шкіри. Слід періодично перевіряти чутливість обличчя та кінцівок. Якщо ви використовуєте різні мазі для профілактики обморожень, пам'ятайте, що вони можуть дещо захистити від вітру, але не від морозу. Перед виходом на вулицю у холодну погоду слід ситно поїсти.

 

 

 

 

Замерзання

Замерзання (загальне охолодження) - стан, що розвивається внаслідок загального переохолодження організму. Замерзання іноді можливо і при позитивній зовнішній температурі (10-12° вище нуля), при високій вологості повітря, сильному вітрі. Тривалість охолодження, достатня для замерзання, тим менше, чим нижче зовнішня температура. Замерзання настає швидше при стомленні, голодуванні і особливо при сп'янінні. Дуже швидко настає охолодження у воді. Перебування в крижаній воді протягом 1/2 -1 години смертельно небезпечно, а при раптовому занурень вже в перші хвилини можливий холодовий шок (див.).

У розвитку замерзання розрізняють: період компенсації (період охолодження), період декомпенсації (період гіпотермії) і період після охолодження (період зігрівання). У першому періоді температура тіла залишається нормальною або знижується до 35°, спостерігається м'язова тремтіння, почастішання дихання і пульсу, блідість шкірних покривів. У другому періоді замерзання настає значне зниження температури тіла, розвивається сонливість, м'язова тремтіння зникає, а від розширення шкірних судин з'являється оманливе відчуття тепла. При подальшому охолодженні втрачається свідомість, сповільнюється ритм серцевих скорочень, знижується артеріальний тиск, дихання поверхневе і рідкісне (4-6 в хвилину). У цей період може наступити смерть. В періоді після охолодження спостерігаються (після зігрівання) сонливість, ослаблення пам'яті, у важких випадках - розлади серцевої діяльності і дихання, порушення сечовиділення. Найбільш часті ускладнення після охолодження - набряк головного мозку і легень, рідше пневмонія. Замерзання часто супроводжують відмороження (див.).

Насамперед слід швидко зігріти потерпілого. Його поміщають у ванну, температура води якої протягом 5-10 хв. підвищують від кімнатної до 37-40°. Зігрівання в ванні і одночасне розтирання тіла продовжують 20-40 хв. і більше в залежності від стану потерпілого. Потрібно весь час контролювати температуру води і тіла хворого. Якщо неможливо зігрівання у воді, застосовують світлові ванни, грілки, тепле укутування, зігрівання на російській печі, лежанці з розтиранням тіла. Доцільно внутрішньовенно ввести підігріті розчини хлориду кальцію 10% 20 мл та глюкози 40% 40-60 мл Показаний прийом невеликої дози алкоголю усередину.

Після зігрівання - постільний режим, гаряча їжа і питво; за призначенням лікаря - корглікон 0,5 мл 0,06% розчину повільно внутрішньовенно 20 мл 40% розчину глюкози, 1% розчин мезатону 1 мл внутрішньовенно крапельним способом в 250 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, підшкірно 1 мл кордіаміну, 1-2 мл 2% розчину промедолу, внутрішньом'язово 2-4 мл 1% розчину димедролу або 1-2 мл 2,5% розчину піпольфену. Для попередження інфекційних ускладнень застосовують антибіотики і сульфаніламідні препарати.

Домашне завдання:

Опрацювати: стор. 7

https://green-way.com.ua/uk/test-pdd

http://pdr.hsc.gov.ua/test-pdd/uk/


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора