Урок№69. Тема: Значення високоефективного використання с/г техніки, операційні та технологічні карти.

Дата: 12.06.2023 09:54

Кількість переглядів: 209

опрацювання та конспектування матеріалу нижче:

Слово «технологія» в перекладі з грецької (техне – ремесло, логос – наука) означає науку про виробництво. Класичне визначення технології розглядає її як науку про способи переробки сировини і матеріалів у засоби виробництва і предмети споживання. Сьогодні відбувається не тільки технологізація різних сторін виробничої діяльності, але і глибокі перетворення самої технології. Сучасний рівень виробництва вкладає і новий зміст у поняття технології. Тому технологія – це наука про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів і виробів.

Вирощування сільськогосподарських культур у різних природно-кліматичних зонах країни пов’язане з виконанням різних технологічних операцій, здійснених у певній послідовності: весь комплекс механізованих робіт має бути взаємозв’язаним; потрібно, щоб кожна попередня операція підготовляла необхідні умови для проведення наступної.

Послідовність, способи та засоби виконання сільськогосподарських робіт і виробничого процесу загалом називають технологією. Складові технології (техніка, матеріальні засоби, організація) тісно між собою зв’язані. Сільськогосподарські технології визначаються, в першу чергу, специфічними засобами виробництва – ґрунтом, рослинами і тваринами.

Розрізняють технологію вирощування і збирання сільськогосподарської культури; технологію виробництва сільськогосподарської продукції (крім вирощування і збирання, вона охоплює роботи, необхідні для отримання готового продукту); технологію окремих сільськогосподарських робіт.

Додатковий матеріал з цього питання:

Характеристика ресурсоощадних та ґрунтозахисних технологій (нульової (No-till), мінімальної (Mini-till), стрічкової (Strip-till)) вирощування сільськогосподарських культур

Застосовують такі технології виробництва сільськогосподарських культур: інтенсивну, нульову (No-till), мінімальну, ресурсоощадну та ґрунтозахисну.

Зміст цих понять багатогранний. Стисло його можна визначити так: індустріальна технологія – це комплексна механізація і автоматизація сільськогосподарського виробництва під час вирощування і збирання культур на базі удосконалення техніки, досягнень агробіологічної, агрохімічної та інших наук, що забезпечує виконання виробничих процесів з мінімально можливою кількістю операцій і дотриманням стандартів, високої технологічної дисципліни щодо якості і строків їх проведення з урахуванням особливостей зони, конкретних умов кожного господарства і навіть окремої ділянки поля.

Найважливішою умовою успішного впровадження індустріальної технології вирощування культур є не тільки збереження родючості ґрунту, а й її підвищення шляхом забезпечення поживними речовинами орного шару, поліпшення його структури, умов для перебігу мікробіологічних процесів. Таким умовам відповідає так званий «мінімальний» та «нульовий» обробіток ґрунту.

У процесі вирощування культур треба керувати процесами розвитку рослин, створювати для них оптимальні умови. Цього можна досягти у разі застосування так званої інтенсивної технології. Суть її полягає в тому, що під час усього періоду від сівби до збирання біологи, ентомологи, агротехніки та інші фахівці агробіологічної науки спостерігають за рослинами, аналізують і за перших ознак порушення їх розвитку (негативний вплив комах, хвороб або малого вмісту білка) обробляють посіви широкозахватними агрегатами, вносячи потрібні дози комплексних добрив чи гербіцидів.

Мінімальна система обробітку ґрунту посилається на всі системи, де навмисно зменшено обсяг культивації землі. Вона, наприклад, може охоплювати системи глибокого або неглибокого розпушування, або системи сівби після єдиного проходу культиватора. Термін «мінімальний обробіток ґрунту» має на увазі відсутність обертання скиби.

Мінімальна система з глибоким обробітком (10...25 см). Глибока культивація без плуга має перевагу, яка виражається в менших затратах часу і палива. Вона також дає високий уміст органічних матеріалів у поверхневих шарах, створюючи захист від розтріскування, ерозії і пересихання. Мінімальна система з глибоким обробітком особливо корисна на погано структурованих ґрунтах, які потребують регулярного розпушування, й на інших ґрунтах перед сівбою культур, які чутливі до щільності ґрунту, наприклад, гороху або масляничних культур.

Чинники успіху:

1. пожнивні залишки мають бути добре розподілені;
2. добра сівозміна зменшує ризик передавання захворювання рослин;
3. пожнивні залишки мають бути без хвороб і грибкових інфекцій.

Переваги:

1. поліпшується структура ґрунту;
2. зменшується ризик ерозії, утворення кірки або замокання, завдяки наявності органічного шару на поверхні;
3. вирівнює поле, не залишаючи слідів;
4. потребує менше часу і пального порівняно з оранкою.

Мінімальна система з неглибоким обробітком (2...10 см) – спрямована на знищення бур’янів і самосівів та перемішування пожнивних решток з верхнім шаром ґрунту для прискорення розкладання. Неглибока культивація дає значну економію коштів і часу порівняно з глибокою культивацією.

Через невелику глибину обробітку ця система надає обмежені можливості із корекції щільності ґрунту і вирівнювання поверхні. Якщо на полі є ущільнений шар – не можна використовувати неглибоку культивацію. Також неглибоке загортання пожнивних решток ставить високі вимоги до правильної сівозміни для отримання якісного врожаю.

Один з найбільш сильних аргументів за технологію мінімального обробітку – це можливість для ґрунтів, які були не орані роками, переносити важкі машини без загрози бути пошкодженими або утрамбованими. Кожен прохід машин після оранки веде до глибоких слідів і нових ущільнень. На жаль, чорноземи особливо чутливі до цього ефекту. У довгочасній перспективі основною метою на чорноземних ґрунтах має бути мінімальний обробіток або прямий стерневий посів (нульовий обробіток) упродовж багатьох років.

Прямий посів у стерню (No-till – нульовий обробіток) означає відмову від попереднього обробітку ґрунту взагалі, посів виконують сівалкою прямо в стерню 

У системах прямого посіву насіння розміщують у необроблений ґрунт, прямо на посівне ложе попереднього року з мінімальним вторгненням у сформовану структуру ґрунту. Солома і пожнивні залишки попереднього врожаю залишаються незайманими на поверхні, що створює достатній захист від вітрової і водної ерозії. Але це ставить високі вимоги до сівозміни, придушенню самосіву і структурі ґрунту. Водночас прямий посів являє собою дешевий метод сівби. В областях, де врожайність обмежена кліматичними чинниками такими, як кількість опадів і тривалість вегетативного періоду, прямий посів може бути єдиним способом досягти прибутку, якщо ці фактори обмежують урожайність більше, ніж чинники, які піддають контролю: захворюваність рослин, живлення рослин і бур’янів.

Прямий посів культивуючими сівалками, такими як Rapid, більше нагадують неглибоку культивацію, ніж дійсно прямий посів, оскільки всю поверхню поля культивує Rapid.

Ресурсоощадна забезпечує, крім збереження такого важливого ресурсу, як праця, зниження матеріалоємності і підвищення енергоекономічності системи машин, яка оновлюється; передбачає оптимізацію затрат мінеральних добрив, зокрема і через збільшення виробництва і застосування високоякісних органічних добрив, зменшення витрат пестицидів унаслідок використання більш ефективних препаратів і економних способів їх застосування; зниження затрат цілого комплексу всіх інших ресурсів, поєднуючи технологічні операції

Виробнича операція – це частина виробничого процесу, технологічний елемент дії на предмет праці, внаслідок чого змінюються властивості, стан, положення або місце розташування предмета праці. Усі різноманітні с.-г. виробничі операції поділяють на три типи 

Технологічні виробничі операції спрямовані на зміну властивостей та стану матеріалу. До них належать усі роботи на обробітку ґрунту (лущення стерні, оранка, культивація, боронування, коткування), сівбі та садінні, догляді за посівами та збиранні врожаю.

Транспортні операції тісно зв’язані з технологічними і призначені для переміщення матеріалів та речовин, перевезення людей і технічних засобів, транспортування врожаю.

Допоміжні операції передують або супроводжують технологічні та транспортні операції. До них належать підготовка до роботи машин і поля.

Будь-яку технологічну операцію чи технологічний процес характеризують якісні, енергетичні і економічні показники.

Якісні показники визначають на основі вимог агротехніки, які обов’язкові для виконання як норми якості технологічних операцій (наприклад, глибина обробітку ґрунту, розміри висіву і загортання насіння, висота зрізування рослин тощо). На кожний агронорматив встановлюють допуски, тобто дозвіл на відхилення в той чи інший бік.

Енергетичні показники характеризують процес затрат механічної енергії на виконання операції.

Економічні показники оцінюють продуктивність, витрати засобів і праці під час здійснення конкретної операції.

Для раціональної організації виробництва окремих видів продукції рослинництва складають технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур.

Технологічна карта є найважливішим документом, в якому відображено всю технологію обробітку конкретної культури. Вона визначає порядок проведення операцій та передові прийоми використання машин з урахуванням досягнень науки і передового досвіду.

Карта складається з трьох груп показників:

1. Агротехнічні: найменування операцій, агротехнічні показники якості, обсяги виконуваних робіт, календарні та робочі терміни виконання.
2. Експлуатаційні: склад агрегату, витрата палива, кількість обслуговуючого персоналу, потрібної кількість агрегатів.
3. Техніко-економічні: затрати праці в людино-годинах, прямі експлуатаційні витрати на одиницю і весь обсяг робіт.

Для різних зон рекомендовано типові технологічні карти, які беруть за основу під час розроблення оперативних технологічних карт на поточний рік з урахуванням особливостей господарства (його підрозділів), застосовуваної техніки і даних тривалого прогнозу погодних умов. Технологічні карти є основою для планування роботи агрегатів, перерозподілу наявної техніки за підрозділами господарств, а також для складання заявок на придбання нових машин чи комплексів.

Операційна технологія – це комплекс агротехнічних, технічних, організаційних і економічних правил з високопродуктивного використання МТА, які забезпечують високу якість польових механізованих робіт.

Технологічну операцію і супутні з нею операції треба проводити в суворо встановленому порядку, який дає змогу в конкретних умовах мати найкращий результат. Цей порядок визначає операційна технологія, яка являє собою основний робочий документ, що вміщує перелік необхідних і обов’язкових правил виконання кожної технологічної операції.

Під час розроблення операційної технології треба: вивчити властивості оброблювального матеріалу; визначити початок і тривалість виконання операцій; підібрати машини з рекомендованих і робочі органи до них; встановити нормативи і допуски на них з урахуванням умов експлуатації; вибрати режими роботи і відрегулювати машини на оптимальну якість; підготувати поля і загінки та вибрати найкращий спосіб руху; встановити норми виробітку і витрати палива; розробити методи контролю за виконанням операцій, місце і кількість необхідних вимірювань для визначення якості; вказати основні методи і правила охорони праці та пожежної безпеки; встановити порядок диференціювання оплати праці механізаторів (з урахуванням якості).

Вихідною інформацією для розробки операційної технології є умови виконання роботи: розмір полів (довжина гонів), питомий опір ґрунтів, урожайність, соломистість, тип і марки тракторів, машин та ін., а також агротехнічні вимоги і допуски на них

Операційна технологічна карта складається на конкретну операцію і містить:

• умови роботи;
• агротехнічні вимоги;
• склад і підготовку агрегату до роботи;
• підготовку поля, спосіб руху, швидкість руху
• показники організації процесу;
• контроль за якістю

Якщо технологічні карти на вирощування і збирання сільськогосподарських культур відповідають на питання, що необхідно зробити, щоб отримати запланований обсяг продукції за визначених затрат, то конкретні рекомендації, як це зробити, містять операційно-технологічні карти.

Технологічна карта – це документ, в якому планують технологію виробництва, обсяг робіт, засоби виробництва і робочу силу, необхідну для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури на певній площі.

Такі карти складають для кожної культури і за окремими видами незавершеного виробництва. У них слід передбачати раціональні й прогресивні технології для умов конкретного підприємства.

Розроблення технологічної карти починається з визначення операцій, які необхідно виконати для одержання урожаю конкретної культури. Ці операції записують послідовно в календарному порядку. Операції минулого року під врожай конкретної культури також записуються у технологічну карту. Це необхідно в зв’язку з тим, що під час розрахування собівартості продукції враховують також і витрати минулого року під врожай цього року.

« повернутися