Урок № 3. Тема: Образ панни (Мусі) – утілення ідеї вічної жіночності, краси. Імпресіонізм новели «Момент».
1. Переглянути навчальне відео
2. Створити таблицю на основі цитатної характеристики до образу Панни
|
Образ Панни |
Цитата з тексту |
|
Описзовнішності |
|
|
Очі |
|
|
Сміх |
|
|
Манериповедінки |
|
|
Зовнішність в екстремальнихситуаціях |
|
|
Риси характеру |
|
|
Вчинки |
|
|
Погляди на життя |
|
3.Дослідницько-пошукова робота з елементамиоцінки. Заповнити таблицю та надіслати на електронну пошту ellaartem2003@gmail.com
Чим же привабила Панна юнака? Знайдітьвідповідніепізоди, визначте, яку самеякість Муся в ньомувиявила.
Робота над характеристикою образу Панни з використанням методики «Щоденникподвійнихнотаток».
Характеристика образу Панни
|
Панна очима юнака |
Мійкоментар |
|
«Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, щовизирали з-підсукні, ізсолом'янимбриликом на колінах, ізздивованонаправленими на мене очима». «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, ізсуворозастиглоюпостаттю, здаваласьякоюсь фантастичною феєю» |
Зразок Панна викликаєумене, як і в головного героя, симпатію. На мою думку, цесміливажінка, яка зважилася на такийнебезпечнийкрок, як нелегальнийперехід кордону, але залишиласяпривабливою, чарівною, охайною, бажаною і загадковоюжінкою |
|
— Ні! Ми так схожі на старців, — засміялася вона. — Так не можна. Сядьте інакше. Не так… Сховайте ноги в пшеницю. — Це жито, — для чогосьпоправив я. — Все одно… Ну. Так… |
Зразок У цьомуепізоді показано різнеставлення до навколишньогосвіту, до небезпекиМусі і хлопця. У Паннивонозневажливо-байдуже. У юнака, навпаки, — шанобливе. Вінсвоїмзауваженнямнібипоказує,щозбагнувтакуістину: у життядрібницьнемає |
|
— О, тільки не стражникам в руки! — раптомзірвалась панна з місця й прудко, твердо заходила по повітці. — У вас револьвер є? — вмитьзупинилась вона передо мною. Великі, чистіочіїїзмінилися, стали якісьзлі, сталеві, |
|
|
темні. Дитячанижня губа тісностислася з другою, і, здавалось, вона держала голку в цих губах. Вся вона стала якась туга, тверда. Я вийняв револьвер і давїй. — А стрілятививмієте? — хмуро й тихо спитав я. — Убити себе зумію, — муркнула вона злісно й, розстібнувши кофточку, засунула на груди револьвера |
|
|
Панна раптомозирнула себе й засміялася. Ах, якбиви знали, якийсміхунеїбув! А сміх є дзеркалодуші |
|
|
— А ім'я — пошлість. Правда? — підняла вона якось мило брови й засміялась |
|
|
— Треба обережнойтитепер… — одповів я. — А знаєте, менічогосьзовсім не страшно… Цікавотількидуже… — здивованопосміхнулась вона |
|
|
— Як мене вб'ють, …напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмираютьті, щолюблятьжиття». Більшенічого |
|
|
— Щастя — момент. Далівжебуденщина, пошлість. Я знаю вже. Саменайбільшещастя буде мізернимвпорівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так меніздається, так я зараз чую отут… — Вона показала на серце |
