A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Великоновосілківський професійний ліцей

психолог

Дата: 20.03.2020 12:05
Кількість переглядів: 163

                  СОРОКІНА   ГАННА   ОЛЕКСАНДРІВНА (практичний психолог)

Працюючи не один рік практичним психологом у ліцеї, я часто стикаюся з ситуацією, що більшість моїх співрозмовників (учнів, колег) не зовсім правильно розуміють, хто такий психолог і навіщо він узагалі потрібен. Важливо знати, чим відрізняється психолог від психотерапевта чи психіатра. Для більшості немає ніякої різниці. Побутує думка, що всі вони працюють із психами.

Найчастіша реакція на слово «психолог»: «мені це не потрібно», «моя дитина що психічно хвора?» або «що я — псих?». Навіть якщо людина розуміє, що в неї є певні проблеми, вона не поспішає звертатися за допомогою, бо не знає куди і до кого.

Здавалося б, болить зуб — до стоматолога, зламав руку — до травматолога, не працює телевізор — у майстерню з ремонту побутової техніки. А куди ж іти, якщо болить душа?

Є, звісно, варіант: можна звернутися до психолога. Але хто ж він такий? Багато з тих, хто обрав саме цей шлях, стикаються з такими стереотипами:

• до психологів ходять одні «психи»;

• до психологів ходять слабаки;

• я сам собі психолог або мій друг найкращий для мене психолог;

• психологи бачать людей наскрізь.

У чому ж особливості роботи цієї особи і чим вона відрізняється від психотерапевта і психіатра?

Психолог — це спеціаліст, який має відповідну освіту і працює із здоровими людьми, котрим необхідна допомога в різних життєвих ситуаціях (сімейні стосунки, труднощі у дитячо-батьківських взаємовідносинах, непорозуміння з колегами, втрата близьких, проблеми вибору тощо).

Психотерапевт — особа, яка має кваліфікацію з психотерапії. Працює з психологічно здоровими людьми, у яких є внутрішньоособові проблеми, що спричиняють багато незручностей і заважають нормально жити.

Психіатр — лікар із медичною освітою, який працює з людьми, що мають різні психічні захворювання.

Таким чином, якщо в нас у житті складаються ситуації, які ми не можемо вирішити самостійно, або є внутрішньоособові проблеми, тоді йдемо до психолога чи психотерапевта. Усе, що стосується психічних хвороб, то це — до психіатра.
Існує вислів «Краще поплакати у психолога, чим сміятися у психіатра».

Слабка людина не звернеться до психолога, бо, як правило, не шукає рішення, а намагається перекласти відповідальність на інших, звинувачує всіх і все, намагається «забутися» за допомогою алкоголю чи наркотиків. Тільки сильна особа здатна визнати свою проблему. Потрібні неабиякі душевні ресурси для пошуків рішення і мужність для звернення за допомогою.

Той, хто просить про допомогу, виглядає дурнем усього 5 хвилин. Той, хто цього не робить, залишається ним на все життя
Хтось вважає, що він зможе впоратися зі своїми проблемами самотужки. Але дуже важко подивитися на себе зі сторони. Це все одно, що стоматолог буде сам собі лікувати зуби, а хірург сам себе оперувати.

Отже, психологи працюють із цілком ЗДОРОВИМИ ЛЮДЬМИ, яким потрібна підтримка у вирішенні конкретної ситуації або проблеми. Психолог не дає порад, не має чарівної палички, не оцінює і не критикує. Він спрямовує вас, дає можливість зрозуміти те, що насправді відбувається у вашому житті, допомагає роздивитися різні варіанти рішень та знайти вихід.
Психолог — це той, хто несе світло, поки ви шукаєте дорогу.

 «Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими» (А. Лінкольн)

Основні завдання психологічної служби в учбово-виховному процесі:

1. Психологічна просвіта як найперше прилучення педколективу, учнів і їхніх батьків до психологічних знань. Таку роботу психолог реалізує через проведення факультативних занять з учнями й виступи з доповідями на зборах педагогічного колективу, через читання тематичних лекцій у рамках батьківських зборів і конференцій.

2. Психологічна профілактика, зміст якої полягає в постійній роботі психолога з метою подолання можливих негараздів у психічному й особистісному розвитку учнів. Важливого значення в цьому набуває профілактична робота, зорієнтована на запобігання розвиткові в учнів різних форм девіантної поведінки й наркозалежності. Серед шляхів роботи зі школярами тут особливо продуктивними є своєчасне виявляння осіб "зони ризику" й організація для них спеціальних занять із застосуванням активних методів соціально-психологічної підтримки.

3. Психологічне консультування передбачає кваліфіковану допомогу психолога у розв'язанні тих проблем, з якими до нього самостійно або за порадою інших людей звертаються учні, викладачі та батьки. Психологічне консультування передбачає глибоке розуміння психологом суті проблеми, а також надання клієнтові конкретних рекомендацій щодо шляхів розв'язання її, прийнятних для нього.

4. Психодіагностика як поглиблене проникнення психолога за допомогою спеціального методичного інструментарію у внутрішній світ дитини або дорослого клієнта. На основі одержаних результатів психодіагностичного обстеження робиться висновок про рівень готовності дитини до дальшого успішного навчання, про педагогічний потенціал учителів і батьків, здійснюється прогнозування ходу розвитку або корекції учнів, оцінюється ефективність профілак-тичної чи консультативної роботи з ними.

5. Психокорекційна робота як усування відхилень у психічному (інтелектуальному й особистісному) розвитку учнів.

6. Робота з розвитку здібностей дитини й формування її особистості.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора